"Співець барвистого світу"

Спогади колишніх учнів, жителів села про Г.П. Чернишенка

«Співець  барвистого світу.»

   Саме так називають нашого земляка, заслуженого майстра народної творчості (з 1982 р.)  самодіяльного художника,  колишнього вчителя   Сазоно-Баланівської школи Чернишенка Георгія Павловича . 11 березня видатному земляку виповнилося б  115-років від дня народження.  Мені пощастило трішки побути ученицею  Георгія Павловича, бо його у 70- роках минулого століття запросили замінити хворого вчителя   природознавства та біології. І хоча  він  перебував на заслуженому відпочинку і був захоплений улюбленою справою - живописом , не відмовив рідній школі. Нас, учнів, полонила його безмірна  закоханість у рідну природу. У його бездоганно чистій українській вимові було стільки ліричності , ніжності, що хотілося слухати і слухати розповідь  учителя, як пісню чи поезію. Свої перші спроби пензля він дарував колегам –учителям, родичам. У скромних рамках, бо тоді  дуже сутужно жилося сільському вчителеві , ці полотна вабили розмаїтістю, гармонією у стосунках людини і природи. Пізніше, коли прийшло ,нарешті, заслужене визнання таланта-самородка,  виставляв свої роботи в районному та обласному центрах. Пощастило і нашій школі.  У   затісному  приміщенні колишньої школи оживали на полотні краєвиди рідної природи.  Здавалось, що, навіть, відчуваєш медові запахи, чуєш гудіння заклопотаної бджілки, відчуваєш тепле сонячне проміння…  («Цвіте гречка», « Різнотрав’я», «Колгоспна отара»,  « Сінокіс» та багато інших полотен художника).  А як пишалися, ми жителі села, показуючи всім обкладинку колишнього  журналу «Радянська  жінка»,   яку прикрашали «Соняшники» улюбленого вчителя. Але, на жаль, як  це часто буває  ми , його земляки,  сприймали це як належне,  і тому більшість його робіт прикрашають музеї Богодухова , інших українських  міст, приватні колекції. У нас лише декілька картин митця. При С-Баланівській сільській бібліотеці-філії  створено куточок видатного художника, ім’я, якого внесено до 12 тому Української радянської енциклопедії за 1985 рік, зібрані спогади його колишніх учнів. Знайдено і ще одну з ранніх робіт Георгія Павловича, яка поповнила  куточок нашого земляка. Ми назвали її «Лісовий красень».

  До кінця своїх днів він жив і творив чудо на полотні , піклувався про своїх учнів.    Ось як згадують про   Георгія Павловича його колишні учні.

  Кощій (Липчанська)  Віра Петрівна: «Коли після закінчення С-Баланівської тоді восьмирічної школи, я продовжила навчання у  Вільшанській середній школі на розпитування вчителя про те , як мені дається математика, я поскаржилася,  що важко, бо  предмет  вчителька викладала російською мовою. Георгій Павлович особисто відвідав цю школу і доклав зусиль, щоб викладання математики велося  рідною мовою.  І я не просто полюбила математику , а закінчила фізико-математичний факультет ХДПІ ім. Г.С. Сковороди і все життя працюю вчителем математики. Останні роки я викладаю  цей предмет у своєму рідному селі і намагаюся у всьому наслідувати свого вчителя. Якби не вияв людяності Георгія Павловича в роки моєї юності, хто знає як би склалася моє подальше життя.»          

 Липчанська Валентина Андріївна,  згадує    про величезну,  власноруч зібрану  вчителем колекцію метеликів , яку бачила у Георгія Павловича вдома: «Я була вражена кількістю і розмаїтістю цієї колекції. Пізніше значну частину колекції він подарував школі. Про  всіх метеликів своєї колекції він знав усе і  міг розповідати  про них годинами .» 

  Сиром'ятніков Віктор Петрович пригадує, як опікувався ним Георгій Павлович, бо хлопець прибув  до 4 класу з Росії і зовсім не знав української мови: «Можеш говорити російською, я тебе розумію. І ще довгенько перекладав мені незрозумілі слова та терміни, поки я не опанував українську мову. А ще ми любили слухати як наш учитель під власний акомпонімент на гітарі співав українські пісні. Найбільше пам'ятаю у його виконанні пісню «Реве та стогне Дніпр широкий» Т.Шевченка.».

   Віра Григорівна Романенко (Рекало) згадує, що у шкільні роки часто хворіла, і улюблений учитель знаходив час приходити до неї додому і працювати з ученицею.

  Добрий, тактовний, строгий, але справедливий , вимогливий,  в першу чергу, до себе, прекрасний учитель - саме так говорять про нього  і інші  його колишні учні.

 Від себе  додам, що  родина Г.П.Чернишенка була творчою. Його дружина Антоніна Максимівна  радувала односельців чудовими нарисами та бувальщинами, які частенько друкувалися на шпальтах нашої районної газети «Маяк».

  Хочеться, щоб більше людей знали про нашого славного земляка і пишалися ним ,як пишаємося ми.  Дякуємо  упорядникам збірника  «Криниці світла і добра»   Н. Могилевській та М. Бєляєву, про видатних людей  Богодухівщини в якому вміщено розповідь про надзвичайно талановитого живописця Г.П.Чернишенка.

   Ось таким справжнім патріотом рідного краю,  талановитим  митцем,  що відкрив для нас  чарівний світ природи, громадянином  був і залишається у нашій пам’яті Чернишенко Георгій    Павлович.

 Упорядник Рекало О.В., сільський бібліотекар.