Шкільне самоврядування як вимога часу
Вимовляючи слова "шкільне самоврядування", ми часто маємо на увазі особливий спосіб виховної роботи, коли діти грають у демократію. Лише останніми роками на передній план стала виходити вимога про реальну участь громадськості в керуванні школою. Однак шкільне самоврядування може бути чимось зовсім іншим, а саме – реальною частиною педагогічного процесу й не тільки. Враховуючи високий темп сучасного життя, високі вимоги роботодавців до працівників, доходиш висновку, що молодій людині, яка будує успішну кар’єру, конче необхідні навички лідера (професійного менеджера). Причому ці навички мають бути не теоретичними (книжковими), а підкріпленими власним практичним досвідом. Але де взяти такий досвід вчорашньому випускникові? Уважно проаналізувавши нинішню ситуацію, ми дійшли закономірного висновку. Вищу конкурентоздатність мають на ринку праці ті випускники, які під час навчання брали активну участь у діяльності органів учнівського самоврядування, молодіжних громадських організацій. Вони на практиці здобули навички організаційної роботи, ефективної комунікації, підготування заходів і головне – вміння переконати колектив у необхідності реалізації конкретних дій. Уявіть ситуацію, коли молода людина хоче за один рік стати майстром спорту з плавання шляхом вивчення спеціальної літератури. Неможливо, скажете ви. Всі знають, щоб стати професіоналом у спорті, потрібні роки виснажливих тренувань. Водночас, працюючи в молодіжних громадських організаціях, органах самоврядування, молодь здобуває практичні навички, маючи ПРАВО на здійснення помилок та ЧАС – на їх виправлення. А чим раніше молоді люди почнуть таку діяльність, тим більшого вони зможуть досягти. Враховуючи викладене вище, 2005 року виконавчі органи Харківської міської ради розпочали системну роботу з розвитку шкільного самоврядування в загальноосвітніх навчальних закладах. Демократизація виховної діяльності школи передбачає широкий спектр напрямків формування активної особистості: пробудження національної самосвідомості учнів, розвиток самостійності, готовності займати активну позицію в колективній діяльності й брати на себе відповідальність, вміння відстоювати власні та колективні інтереси, розвиток здатності до розв'язання нестандартних проблем тощо. За нинішніх умов соціально-економічного реформування , суспільства загальноосвітні навчальні заклади перебувають у стані пошуку оптимальних форм і методів управління школю та здійснення демократизації навчання. У сучасній науковій та методичній літературі нема єдиної думки щодо означення терміна “шкільне самоврядування”. Можливо, тому педагоги, працівники методичних установ та управлінь освіти мають ускладнення у визначенні сутності самоуправління, його призначення та функцій в учнівському колективі. Зокрема, одні доводять необхідність запроваджувати в школі лише адміністративне керівництво учнівським колективом, інші стверджують, що треба розвивати не „самоуправління”, а „співуправління”, а треті роблять спробу підмінити учнівське самоуправління громадським самоуправлінням школи. І сам термін „самоврядування” трактують по-різному. В „Педагогічній енциклопедії” самоврядування розглядається як участь дітей в управлінні та керівництві справами свого колективу. Не заперечуючи цього твердження, багато педагогів роблять акцент на різних словах. Хтось бере за основу керівництво колективом і розглядає самоврядування як частину загальної системи управління. Інші розуміють самоврядування як форму організації колективного існування, або як можливість учнів реалізувати своє право на участь в управлінні всіма справами школи. Як показує соціально-педагогічний досвід, педагогічний вплив на розвиток самоврядування передбачає створення організаційних, ідеологічних та методичних гарантій у визначенні та подальшому саморозвитку учнівського колективу. Організаційні гарантії забезпечують функціонування органів самоврядування в найрізноманітніших формах, які оптимально відповідають типові школи, досвідові демократичної діяльності й культурі школярів, рівневі соціально-педагогічного досвіду педколективу. Структура та форми учнівського самоуправління формуються з урахуванням місцевих умов і бажань самих учнів. Тобто самоврядування «самоорганізується» в спеціально створених організаційних умовах.
Основні умови для функціонування учнівського самоврядування:• зацікавленість учнів і педколективу;
• оптимальна структура;
• функціонування на засадах демократії;
• визначення оптимальних методів педагогічного контролю.
Завдання організаційних процесів становлення самоврядування – розв’язати протиріччя: самостійність учнів і педагогічне керівництво. Щоб цього протиріччя не виникало, необхідно, щоб учнівське самоврядування брало дієву участь у методичній роботі і працювало разом з педагогічним колективом над вирішенням спільної педагогічної проблеми, звісно накреслюючи власні шляхи, вирішуючи власні завдання.Самоврядування є за своєю суттю самоорганізацією співтовариства. Розмаїття ж форм самоорганізації сприятиме налагодженню тих самих соціальних зв'язків у школі, яких їй часом бракує.
Самоврядування – складна структура, в якій діють різні принципи, зокрема й демократії та свободи. Однак сфера застосування кожного принципу має бути чітко окреслена. Інакше ж можна прийти до важких наслідків у педагогічній роботі школи. А там, де немає соціальних зв'язків і дорослі й діти після уроків розбігаються по домівках, складно налагодити відразу загальношкільне самоврядування. Тому іноді доводиться починати з найпростіших форм організації діяльності, в основі яких знаходяться насамперед бажання й інтереси самих дітей, а також завдання захисту їхніх прав у середовищі вчителів. У байдужій до потреб дитини школі самоврядування практично неможливе. Нехай навіть там обрано президента і в кожнім класі створено учнівський парламент, але якщо педагоги ставляться до цього лише як до гри, тоді нічого не вийде з вихованням вільної особистості. Ефективність організації управління в школі значною мірою залежить від рівня підготовки керівництва школи до управлінської діяльності та її інформаційного забезпечення.
"Якщо ви хочете, щоб у школі панувала атмосфера багатого, багатогранного духовного життя, щоб кожний учитель був вихователем, знаходьте, відкривайте в учителів їхні захоплення, нахили: інтелектуальні, трудові, естетичні, творчі інтереси, створюйте матеріальні умови для діяльності багатьох колективів" .
Отже, самоврядування – це частина педагогічного процесу, що розвивається, якою керують педагоги на основі соціальних, правових і етичних принципів. Демократичне самоврядування як спосіб організації життя учнівського колективу сприяє виробленню в учнів почуття господаря школи, вміння співпрацювати на принципах рівності, гласності, демократизму . Учнівське самоврядування в нашій школі організовано у листопаді 2010 року на загальношкільному та класному рівнях. Загальношкільним органом учнівського самоврядування в школі є Рада школи, яка обирається щорічно на загальношкільних учнівських зборах на початку кожного навчального року. В раді школи створені центри: дозвілля, правознавець, знання, еколог, добрі справи, народознавець..
Основний принцип учнівського самоврядування школи:
„Самі вирішили, самі зробили, самі відповідаємо.” Саме ці слова відповідають бажанню, прагненню наших учнів (потенційних членів «Шкільного містечка») об’єднатися навколо корисної, цікавої справи, ідеї, програми з метою вирішення своїх потреб у спілкуванні, отриманні корисної інформації додаткових знань, вмінь, навичок у захисті своїх прав в активній участі соціально-громадянських процесах сучасного суспільства. Отже,
Учнівське самоврядування в нашій школі має на меті: залучити учнів до різноманітної, змістовної, цікавої діяльності колективу;
• створити умови масового прилучення учнів до організаторської роботи;
• забезпечити реалізацію прав та обов'язків учнів.
Розвиток форм самоврядування учнів перебуває у прямій залежності від розвитку різних видів позакласної роботи, від змісту діяльності й завдань колективу.
На основі проведеного аналізу стану учнівського самоврядування виявлено ряд важливих закономірностей. Так, встановлено, що соціальна активність учителя обумовлює розвиток творчої особистості учнів. Формування соціальної зрілості учня та вчителя має багатоаспектний характер, але ці аспекти, в свою чергу, зумовлені особливостями оволодіння учнями та їхніми педагогами соціальним досвідом у процесі становлення їх соціальної зрілості. Досвід роботи переконав нас, що класний учнівський колектив досягає вищих рівнів соціальної зрілості, якщо кожен учень відзначається громадською спрямованістю у діяльності.
Це означає:
1) у будь-якій діяльності, що здійснюється в шкільному колективі, він безпосередньо бере участь, ця участь є активною, коли більшість учнів цього об'єднання є ініціаторами та організаторами такої діяльності;
2) учні з вищим рівнем соціальної зрілості прагнуть надати будь-якій діяльності суспільно корисного значення.
Досвід та ідеї А.С.Макаренка в галузі самоврядування розпочали широко і творчо використовуватись у школах особливо після прийняття законів України "Про освіту", "Про середню загальну освіту", "Про молодіжні та дитячі громадські організації" та "Про місцеве самоврядування".
Найбільш ефективні методи організації діяльності такі:
• регулювання;
• стимулювання;
• самостійність прийняття рішень.
А інтегрованою якістю функціонування моделі є управлінський цикл. Аналіз діяльності учнівського самоврядування за циклами свідчить, що існує залежність між якістю інформації про діяльність суб'єкта самоврядування та результативністю його діяльності. Нами встановлено, що найбільш стійкими мотивами участі школярів у діяльності учнівського самоврядування є: цілісно-орієнтовані, функціонально-змістовні, морально-естетичні та індивідуально-особистісні.У процесі дослідження встановлено, що сформувати в педагогів готовність до співпраці з учнівським колективом - справа більш складна, ніж розвити в них загальнопедагогічні вміння. Отримані факти підтверджують, що процес змін у ставленні педагогів до учнівського самоврядування надзвичайно складний і задовгий. Успішне розв'язання проблеми учнівського самоврядування в контексті сучасних соціально-педагогічних процесів передбачає визначення оптимальних варіантів взаємодії школи з її соціальним оточенням, сприяє розвитку самостійності й формуванню готовності учнів до виконання громадянських функцій та обов'язків. Така постановка вивчення педагогічних основ учнівського самоврядування в школі відповідає новим законодавчим актам та концепції трансформації змісту освіти. Проблема учнівського самоврядування потребує подальшого спеціального дослідження, яке б з урахуванням сучасної постановки завдань розвитку демократичних засад школи та значного фонду ще маловідомих архівних матеріалів дало б цілісну характеристику розвитку самоврядування. Набутий досвід дає можливість зробити висновок, що учнівське самоврядування являє собою соціально-педагогічне явище й одночасно є способом управлінської діяльності школярів зі складною структурою зв'язків і стосунків, засобом прилучення учнів до реального самоврядування громадян країни. Діяльність учнівського самоврядування повинна будуватися на чіткій педагогічній основі таким чином, щоб органи самоврядування мали реальні права й свободи визначення цілей, перспектив розвитку, прийняття та виконання рішень. Саме такий підхід диктується сьогодні умовами становлення правової держави, демократизацією української школи. У повсякденній роботі самоврядування учнів виявляється в плануванні діяльності їхнього колективу; організації цієї діяльності; в аналізі своєї праці; підбитті підсумків зробленого та прийнятті рішень. Учнівське самоврядування забезпечує комплексний виховний вплив на учнів шляхом їх залучення до усвідомленої й систематичної участі у вирішенні важливих питань життя класу та школи. Однією з форм учнівського самоврядування є робота дитячих об’єднань. В нашій школі створено 2 дитячих об’єднання:
• «Калинята»;
• «Веселка».
Всього в «Шкільному містечку» задіяно 32 % дітей школи. В різноманітних виховних заходах, що проводяться школою, задіяно майже кожного учня 1-9 класів. Виховна робота планується на навчальний рік, виходячи з аналізу стану виховної роботи, і затверджується педагогічною радою школи. Виховні заходи проводяться згідно з річним планом роботи та позапланово, якщо виникає в цьому нагальна потреба. Відповідно до плану виховної роботи школи потижнево проводяться виховні години 5-9 класів, на яких обговорюються термінові питання і проблеми із життя шкільного колективу. Протягом всього року проводиться робота по утвердженню принципів загальнолюдської моралі: правди, любові, справедливості, патріотизму, доброти, працелюбності та інших доброчинностей. Проводяться класні години, години спілкування за темою „Загальнолюдські цінності”. Значно покращилась робота екологічного напрямку, яка покликана забезпечити учнів науковими знаннями про взаємозв’язок природи і суспільства. Ця робота планується в рамках Всеукраїнської експедиції «Моя земля – земля моїх батьків».
Підводячи підсумок можно визначити що:
Завдання самоврядування: допомогти розкрити повною мірою інтелектуальний, соціальний, духовний, фізичний потенціал учня; виховати громадянина, який має активну життєву позицію, прагне взяти на себе відповідальність за суспільство, в якому він живе; готувати до дійової участі в демократичних процесах.
Самоврядування сприяє: виявленню та розвиткові організаційних навичок; формуванню в учнів відповідальності, принциповості, ініціативності.
Учнівське самоврядування повинно задовольняти основні вимоги до виховного процесу розвитку творчих здібностей учня:
• гуманізація і демократизація : виховний вплив підпорядковується завданням формування громадянина України, а цей аспект включає високий рівень інтелекту та культури, розвиток творчих задатків особистості, виховання людяності, доброти та інших моральних чеснот;
• зв’язок виховання з реальним життям : робота органів самоврядування повинна передбачати участь у суспільно корисній праці, проведення організаторських акцій на здійснення загальноліцейних традиційних заходів тощо;
• виховання особистості у колективі в ході спільної діяльності : майбутній громадянин повинен бачити себе у соціумі, уміти реально оцінити себе, жити у колективі, навчити створювати його атмосферу, враховуючи думки меншості, шукати шляхи до консенсусу;
• єдність вимог і поваги до особистості : дуже вдало суть цього постулату висловив А.С. Макаренко: “Якомога більше вимог до людини, але разом з тим, якомога більше поваги до неї”. Учень повинен відчувати, що вимоги до нього базуються на вірі в його можливості, на впевненості у його силах, на турботі про поступальний розвиток його особистості.
Органи самоврядування виконують три основні функції:
• організаторську
• комунікативну
• діагностичну
Учнівське самоврядування – це не наглядова структура, а спосіб організації життя колективу
Оцінюючи зроблене в школі для становлення системи учнівського самоврядування, можна констатувати, шо вже на нинішньому етапі, коли завершується формування органів та напрацювання норм діяльності, стає очевидною необхідність нових підходів до цієї справи. Концепція поєднання в рамках самоврядування власне самоврядної діяльності та громадянської освіти виявилася життєздатною і знайшла відгук в учнів. Цим треба дорожити, не допускаючи профанації ідеї самоврядування та втрати віри в свої можливості у чергового покоління громадян України. Важливим також є й те, що цей підхід вимагає суттєвого переосмислення методологічних засад виховної та навчальної роботи, значних світоглядних зсувів у свідомості педагогів та їхній готовності весь час знаходитись в русі, осмислюючи те, що відбувається. Саме тому стає носієм творчого підходу у ставленні до справи учнівського самоврядування кожного педагогічного колективу, зацікавленого в перспективах своєї діяльності.