НАРОДНА ІГРАШКА

НАРОДНА ІГРАШКА   

                  Іграшки – це галузь українського народного мистецтва. Це вироби з кераміки,

  дерева, лози ,соломи, паперу.

  Іграшки були і є важливим засобом виховання дітей. Саме  через спрощені  іграшки- знаки дитина пізнає світ, навчається мислити яскравими образами.

      Розквіт кустарного іграшкового промислу припадає на ХІХ ст.  Сформувались три регіони з виготовлення забавок: Подніпров’я, Поділля, Прикарпаття.

       Іграшки були побічним промислом у майстрів: гончарів, різьбярів по дереву, ковалів тощо.  Виготовляючи на продаж глечики, кухлі, тарілі, гончар виготовляв їх маленькі моделі для забавки дітям.

      На Івано-Франківщині були популярні, мініатюрні меблі, коники, візочки, музичні інструменти з дерева.

       В Опішні, Полтаві, Диканці були популярними іграшки з кераміки- фігурки дебелих жінок з півнем чи качкою під пахвою або з дитиною на руках. Інколи робили мініатюрні скульптурки «баринь». Такі ляльки були елементом шлюбної магії, їх дарували на весілля, коли бажали щасливого  подружнього життя, гарних дітей.

   На Поділлі, в Опішні були популярні свищики: півники, соловейки, баранці тощо.

         У сільських дітей  популярними були тряп’яні ляльки- МОТАНКИ. ЛЯЛЬКА-МОТАНКА  або ще «вузликова лялька». Це прадавній сакральний оберіг. Мотанка- українська народна лялька – символ жіночої мудрості і сімейний оберіг. Від звичайної ляльки мотанка відрізняється відсутністю обличчя. На мотанці ніколи не малювали обличчя. Наші предки вірили, що через лице в ляльку вселяється душа. А душа буває доброю чи злою. Замість обличчя на голівці намотували хрест- солярний знак – знак сонця, знак добробуту, дуже сильний оберіг! Він притягає сонячну енергію з усіх чотирьох куточків світу. А ще предки вважали, що риси обличчя – очі чи ротик- можуть прив’язувати до себе душу того, хто з нею грається. Лялька –мотанка, пройшовши крізь віки, дуже популярна й сьогодні.

     Кожен малюк вмів колись змайструвати собі ляльку.  Робили її з ниток чи клаптиків ношених речей- маминої сорочки,   старого платка, чи серветки, старої спідниці. Старого! Така лялька, зроблена власноруч, оспівана піснями, обласкана казками, одягнена в усе своє, домашнє, рідне – вважалась  оберегом у родині.

     Спосіб виготовлення дуже простий: перекручування, згортання тканини та перев’язування нитками. Без голки і  ножиць.

  Ляльку- мотанку або не одягали, лише замотували, як немовля, або шили окремо їм одяг. Це був мініатюрний народний костюм, традиційний для певної місцевості.

 У голівку ляльки часто ув'язували зерна пшениці, монетку. Пшениця, зерно додавали ляльці сакрального значення. Зерно  пов'язане з померлими душами. Коли його

« ховають», закопують у землю, воно проростає, оживає і знову починає свій кровообіг життя. Обов’язкова умова мотанки- вона повинна мати хрестоподібну форму, щоб не нагадувала реальну людину. Довга коса у ляльки – символізує довге і щасливе подружнє життя.  Лялька-мотанка була не просто іграшкою, а захищала дитину від бід і неприємностей. Якщо в сім’ї хворіла дитина, то їй робили спеціальну ляльку –мотанку з тієї трави, що допоможе при хворобі. І забавка, і цілющий ефект!  Хвора дитина гралась з лялькою, а тоді ляльку знищували- спалювали. Вірили, що такий ритуал вбере в себе хворобу дитини.

  Коли дитина виростала, її колиску виносили, а в неї клали ляльку. Вона охороняла це місце від нечистої сили до народження наступної дитини. Секрети виготовлення мотанки існували в кожній сім’ї свої, і передавалися від матері до дочки.

  Існувало три типи ляльок-мотанок: немовля, баба-берегиня, наречена.

1.      При народженні дитини виготовляли ляльку-немовля. Загортали в пелюшки, укладали в колиску поряд з дитиною для охорони її  сну і здоров'я.

2.     2) Баба-берегиня допомагала оберігати достаток сім’ї. Тоді всередину ляльки вкладали монети або зерно, вовну- щоб гроші водились, вівці плодились.

3.     Лялька-наречена захищала дівчат від зглазу. Її багато прикрашали, пишно одягали, бо вона символізувала придане нареченої і привертала багатого жениха. Коли дочка виходила заміж, мати дарувала їй ляльку-мотанку, оберіг для нового будинку.

Мотанка пов’язана з усіма аграрними святами. На Різдво ляльку робили на мішечку зерна. На Колодія (на Масляну) тягають колодку (поліно,обгорнене пелюшками). В кінці зими його спалюють. На Івана Купала робили Марену (ляльку велику із трави та гілок)

    Отже, для наших предків мотанка була не лише іграшкою, а й домашнім оберегом, символом роду, наповненим позитивною енергетикою.