«Покрова Пресвятої Богородиці – оберіг козацтва та народу України»

                                              

              

                             

Мета: ознайомити учнів з особливістю свята Покрови Пресвятої Богородиці;     прилучати учнів до цінностей народного життя, традицій рідного краю;   розвивати естетичні почуття через знайомство з шедеврами світового мистецтва;  виховувати любов до рідної землі, її традицій, вірувань.

Обладнання: фотографії Свято-Покровської церкви в Гостомелі, зображення Києво-Печерської лаври, репродукції картин майстрів живопису, вислови про Покрову.

                                            

 Хід заняття

Викладач.

     Люди здавна шукали посередників і заступників перед Богом. Саме таким і є в нашій уяві образ Пресвятої Богородиці, яка, ми віримо, якщо її дуже попросити, заступиться і допоможе в важкі хвилини  життя.

    «Діва десь предстоїть у церкві із ликами святих, невидимо за нас                  молиться Богу, ангели з архієреями поклоняються, апостоли з пророками ликують, бо ради нас молиться Богородиця Предвічного Бога».

   Покрова Пресвятої Богородиці — християнське і народне свято, відзначається церквами східного обряду (православними та греко-католиками) 14 жовтня.

   З 1999 року свято Покрови в Україні відзначається як День українського козацтва. 1942 року у цей день було офіційно утворено Українську повстанську армію, тому традиційно це також день УПА.

    Існує безліч легенд про те, як ощедровує Покрова людей своєю ласкою, яка милостива до тих вона, хто слухає і шанує своїх батьків, переймає матусину науку охайності, працьовитості, добра.

                     

Плакат підготовлений учнями до виховного уроку.

Учень.

   За легендою, у цей день військо давніх русів на чолі з Аскольдом взяло в облогу центр православ'я — Константинополь, намагаючись захопити місто. Мешканці столиці Візантії у гарячий молитві звернулись до Богородиці з проханням про порятунок. І Богородиця, за оповіданнями, з'явилася перед людьми та вкрила їх своєю покровою (омофором). Після цього вороги вже не могли побачити цих людей.

     Як вказують деякі джерела, вражений Аскольд та його дружинники прийняли святе хрещення та стали християнами.

    За іншою версією, натхненням для свята стало видіння Андрія юродивого під час облоги Константинополя військами агарян. Пресвята Богородиця з'явилася мешканцям міста у храмі та прийняла їх під свій захист покров. Після цього війська противника відступили, а місто було врятовано.

Учень.

                                Хто бідний, сумний – жаль чує,

                                Хто в нещасті упадає, тому щиро помагає.

                                От раз татари на село напали,

                                Святий монастир опляндрували,

                                Ченців божих повбивали,

                                Усіх людей скатували,

                                Ті бусурмани, люті погани,

                                Та Мати Божа, зірничка гожа,

                                Стала на горі в великій журі,

                                Щирі сльози проливала,

                                На побитих споглядала.

                                Душі зібрала, у рай повела,

                                Злинули душі в небо, до раю,

                                А Мати Божа по ріднім краю

                                Ходить далі і зітхає,

                                Слушного часу чекає,

                                Щоб нам помогти, від горя спасти.

Учень.

      Варіант легенди з сарацинами (в переказі Димитрія Ростовського)

      У 910 році, при імператорі Левові Мудрому та патріарху Макарієві, візантійська імперія вела війну з сарацинами-мусульманами (в ряді джерел — з племенами русів) й Константинополю загрожувала небезпека.

     У недільний день, 14 жовтня, під час всеношної, коли «Влахернский храм» був переповнений тими, що моляться, святий «Андрій, Христа ради юродивий» (Андрій, що споглядав це диво, був слов'янином, у молодості потрапив до полону й був проданий у Константинополі в рабство місцевому жителю Феогностові), о четвертій годині ночі, піднявши очі до неба, побачив що йде по повітрю Пресвята Богородиця, осяяна небесним світлом й оточена ангелами і сонмом святих (Богородицю супроводжували Іоанн Хреститель та Іоанн Богослов).

   Димитрій Ростовський повідомляє такі подробиці про чудесне явлення:

«Коли св. Андрій з Єпіфанієм споглядали це чудове бачення, Богоматір молилася довгий час, обливаючи сльозами Свою Боговиднеє й Пречистеє обличчя. Закінчивши тут молитву, підійшла до престолу, молилася й тут за стоявший нарід. Після закінчення молитви, зняла з Себе сяюче на зразок блискавки — велике й страшне покривало, яке носила на Пречистім чолі Своїм, й, тримаючи його з великою урочистістю Своїми Пречистими руками, розпростерла над усім стоявшим народом. Здивовані ці мужі досить довгий час дивилися на це розпростерте над народом покривало, та сяючу на зразок блискавки «славу Господню». Й доки була там Пресвята Богородиця, видно було покривало; а коли відійшла Вона, зробилося й воно невидиме. Але взявши його з собою, Вона залишила благодать бувшим там». Димитрій Ростовський, «Житія святих» (1 жовтня, Слово на Покров Пресвятої Богородиці)

Учень.

Діво Пресвятая - Матір матерів,

пригорни до серця всіх своїх синів.

Освіти їх душі світлом золотим,

виповни любов'ю неспокійний дім,

научи, як землю вберегти від зла,

розумом,діянням і крилом тепла.

Зоря-зоряниця, сонце доброти,

землю України щастям освіти!

Учень.

                                           О, Мати Божа! Ми - твої діти.

Тобі сьогодні приносим квіти.

Тебе благаєм, уклінно просим,

До Тебе в небо ми руки зносим.

Прийми нас, Мати, під сій Покров,

Тобі даруєм серце й любов,

Від нужд і горя нас збережи,

В лихій годині нам поможи.

Учень.

     Осінь. Пора радості та смутку, пора спокою і тривог, найбагатша, найщедріша пора. Можливо, саме тому так багато свят на честь Богородиці саме восени. Це і свято Різдва Пресвятої Богородиці, або, як кажуть у народі, «Друга Пречиста» , і одне з найбільших свят - свята Покрова- Покров Пресвятої Богородиці і Приснодіви Марії.

Учень.

    Свято Різдва Пресвятої Богородиці, або як кажуть у народі, «Друга Пречиста» відзначається 21 вересня. Святкування Різдва Богородиці в часі співпало із закінченням основних польових робіт. Богородицю вшановували й дякували в цей день за зібраний урожай, адже вона є покровителькою землеробства. В цей день Богородицю дякували як подательку всякого благополуччя.

Учень.

Похвалімо, похвалімо Царя Христа,

Прибитого, прибитого до хреста!

За нас, за нас страсти претерпівший

І від вічних мук, від вічних мук визволивший.

Похвалімо, похвалімо Матір його,

Та ізбудеш, та ізбудеш огню вічного! Матір його,

Матір його пречистая -Зірка у небі, зірка у небі пресвятая!

Скорая, скорая нам помощнице,

У бідах і скорбях наша заступнице,

Поручниця, поручниця за нас грішних,

Визволить, визволить нас від мук вічних!

Учень.

     Та все ж найбільшим для нас є свято Покрови, із ним пов'язано чимало народних повір'їв, прикмет, прислів'їв.

 За народним календарем у жовтні закінчувалась осінь, і тому він був перехідним від осені до зими. Початком зими в українському селі вважалось свято Покрови, яке відзначається на честь події, що відбулася цього дня у Візантії в X столітті.

Учень.

Дослідники вважають, що культ Покрова - покровительки й заступниці - сформувався на основі давніх культів слов'ян-язичників на честь жіночого божества продовження роду (Лади, Живи). Відгомін цього культу добре простежується в дівочих заклинаннях - молитвах, приурочених до цього свята.

 Учень.

 Свято Покрови Пресвятої Богородиці засноване на Русі князем Андрієм Боголюбським у 1164 році. Встановлене воно на честь Божої Матері, яка зняла зі своєї голови хустку - покрову і розкинула її над людьми, що знаходились у церкві, одночасно молячись за їх спасіння і врятування від біди. Ось ця її довга біла покрова (омофор) і стала своєрідним оберегом України, символом її споконвічного прагнення до встановлення злагоди і миру між своїми і чужими землями.

Учень.

Яка ж Ти гарна, Радосте моя!

Пренепорочна,Вибач, що беруся

Твою красу оспівувати я...

Та чи спинитись? -Ні, я не спинюся.

Яка ж Ти гарна, що іще додам?

Мій подив не поміститься у слові.

Якщо не Ти, хто допоможе нам?

Великий Бог: діла Його чудові.

Яка ж Ти гарна, квітко чистоти,

Пренепорочна в зоряній короні.

Коли б не Ти, о, що коли б не Ти?

Хто нас згадає при Господнім троні.

Яка ж Ти гарна,Матінко моя!

Пренепорочна, вибач, що беруся

Твою красу оспівувати я.

Та чи спинитись? - Ні я не спинюся.

Яка ж Ти гарна, о Маріє...

Учень.

    Немає християнської душі без любові до Пречистої Богородиці. Сам Бог прийшов на землю через Марію і бажає, щоб ми через Марію наблизились до нього. Це вона оберігала маленьке Дитятко Ісуса від лукавого Ірода; так, це вона виховувала Божого Сина в Лазареті, це в обіймах Марії хлоп'ятко Ісус відчував материнську любов. Так це Марія співстраждала з Ним, коли Він, рівний отцеві і святому духові, в передсмертній агонії був спраглий до спасіння наших душ. Це вона молилася за тебе під хрестом, пам'ятаючи про всіх.

Учень.

За все, за все сьогодні впаду ниць

Перед Тобою, о Небесна Пані.

За всю красу Господніх таємниць,

Що світові такі чужі й незнані.

Я дякую за те, що під хрестом

Колись за мене Ти молила Бога.

Тоді перед зневаженим Христом

Кровавилась Твоя Душа убога.

За все минуле і майбутнє теж

Схиляю розум, серце і коліна.

Своїм бажанням не поставлю меж

Лиш через те, що я Твоя дитина.

Учень.

Вже стелить шляхом золота Покрова

І губить срібну нитку павутин.

Углиб віків вдивляюся я знову,

У таїнство Гостомельських гостин.

Важкі сади Покровським урожаєм,

І щедре поле в плідності своїй.

Гостей щораз село моє вітає

У древньо-юній величі святій.

Іду селом серед свічок кленових,

Що так палають золотим вогнем.

Молюся щиро Пресвятій Покрові,

Хай рідний край бідою обмине.

Нехай горять Гостомельські гостини

Ще довгі сотні величальних літ.

Хай у труді блаженному спочине

Гостомель мій в Покровському брилі.

Учень.

     Покрова Пресвятої Богородиці була одним з найголовніших свят запорозьких козаків, котрі будували багато однойменних храмів та шанували особливо ікони Покрови. Деякі Покровські храми, переважно 18 століття вціліли до нашого часу. Перлиною української архітектури можуть вважатися Покровський собор Харкова, зведений у 1689 р., у стилі мішаного козацько-московського бароко, та київська трибанна церква Покрови на Подолі, що зведена у 1766 році видатним Григоровичем-Барським.

     Свято Покрови Пресвятої Богородиці деякими невипадково вважається днем створення Української повстанської армії (УПА). Цього дня починаючи з 2005 року в містах України відбуваються хода та мітинги прихильників українського націоналізму.

     Покрова  була заступницею козаків далеких походах, її зображення завжди було на хрестах, які носили козаки. Священною для кожного козака на Січі була Покровська церква, від порога якої січовики вирушали на захист рідної землі і куди з подякою за порятунок поверталися після походів. Після зруйнування Січі запорожці захопили з собою за Дунай і образ Пресвятої Покрови..

Учень.

   У найдревнішому регіоні селища височить найкрасивіша споруда козацького православного храму - Свято-Покровська церква. Храм Божий став свідком численних подій, що вирували впродовж сотень літ.

 Храм перебудували козаки легендарного полковника Семена Палія, котрий жив у Гостомельському замку і боронив ці землі.

 З 1793 р. церква перейшла з унії до православ'я. На кінець XIX ст. в Гостомелі коштом парафіян було побудовано дерев'яну церкву, яка стала осередком культурного життя.

Учень.

Стояла ти гарна, струнка, білосніжна,

У зелені пишній як квітка цвіла.

Ти храмом була для людей православних,

Збудована ними — окраса села.

Дивилися в небо дзвіниця і купол,

На них золотії хрести.

І дзвони, і хори співали,

Туди всім хотілось прийти.

Були молодими у церкві вінчались,

І діток хрестили, й самі сповідались.

Приходила старість - молились за всіх,

До віри привчали нащадків своїх.

Учень.

     Храми, монастирі будувалися на честь Пресвятої Богородиці, її шанували, до неї зверталися у своїх молитвах, їй присвячували свою творчість художники і композитори, поети і письменники, а вона в свою чергу надихала їх, допомагала будівничим.

Учень.

      В Україні поширена легенда про допомогу Богородиці в будівництві Печерської лаври. Нібито 39 днів підряд клали монахи стіни лаври, а вони щоразу входили в землю. На сороковий день прокинувся старець печерський Феодосій і сказав Братії: «Ходімо подивимось, якщо й сьогодні немає стін на землі, то покинемо будувати -значить, Богу це невгодно». Вийшли вони на двір і побачили: стіни на місці! А на небі - Богородиця, яка каже їм: «Це я молила Бога, щоб стіни в землю входили, - щоб легше вам було будувати. Зводьте дах, робіть дзвіницю, а тоді й стіни з землі вийдуть». Так і сталося.

    Тому, коли починали будівництво хати, намагалися закінчити його до 14 жовтня, щоб до свята увійти під дах - покров: «Тоді Покрова покриє усіх в новій хаті покровом, і всі нечисті духи щезнуть із хати, і весь рік буде спокійно», - так вважали на Київщині.

                             

Учень.

   Ніжна і лагідна, трепетна й мужня, вона взяла нас під своє покровительство, Вона говорить за нас перед Богом. Вона натхнення Бетховена і Моцарта. Захоплення Леонардо да Вінчі і Мікеланджело, оспівана Шевченком, Гоголем і Тичиною. Цей день її. Це дуже чинне свято, піднесе-но-урочисте: кожен чекав покрову Матері Божої і собі.

Учень.

   Ніч перед Покровою набирала якоїсь таємничості. Дівчата виходили на поріг і закликали: «Свята Покровонько, покрий головоньку». А вранці йшли до церкви покривати ікону Матері Божої хусткою: «Матінко Господня, на Тобі від мене, дай мені від Себе. Як я Тебе покриваю, так і мене покрий».

Учень.

    За станом погоди в цей день намагалися передбачити характер наступної зими: «Якщо на Покрову вітер з півночі, то зима буде холодна і з хуртовицями, якщо з півдня, - то тепла». Говорили також, що «Покрова покриває або листом, або снігом». Звертаючись із проханням промовляли: «Покрово-Покрівонько, постели скатерку біленьку, не дай довго вороні крякати і ногам по болоті ляпати».

Учень.

    На Русі Покров святкували по закінченню польових робіт. А Богородицю вважали покровителькою землеробства. За звичаєм у цей день обов'язковим було вшанування пожинального снопа. Для цього прибирали світлицю, прикрашали її квітами та рушниками. Проводили ярмарки і веселі забави, на які збирали всі дари осені.

Учень.

Якби можна було зібрати в одне всі почуття та любов усіх найчутливіших сердець та найбільш люблячих матерів світу, то вони не зрівнялися б з материнським серцем Божої Матері. Те серце тішиться праведними, болить над грішними. Воно відчуває нещастя кожного грішника й хоче допомогти йому, лиш би він хотів прийняти цю поміч.

Учень.                     Свята Заступнице! Пречиста Діво!

Ти оповий нас Покровом білим,

І під опіку візьми Вкраїну,

Не дай їй впасти знов на коліна.

Народ наш просить захисту в Тебе,

Бо Ти - Цариця Землі і Неба,

Прийми нас ще раз під свій Покров,

Вкотре благаєм Тебе ми знов

. Ти захисти нам Матір-Вкраїну,

Не дай зробити з неї руїну,

З колін підвестись нам поможи,

Вкраїну вільну нам збережи.

Учень.

    Свято Покрови — давнє українське свято. Загальновідомою ознакою Покрови є те, що вона покриває землю або листям, або снігом.

   До Покрови завершувався період сватань і приготування до весіль, який починався після Першої Пречистої.

    До початку жовтня закінчуються усі найважливіші сільські роботи на землі (в тому числі сівба озимих) — завершений хліборобський цикл робіт. Зібраний урожай (достаток) та більш-менш вільний час дають можливість для проведення весіль. Це найблагодатніша пора для весільних гулянь, початку вечорниць. Звідси беруть свій початок весільні осінні тижні. Це свято — покровитель весіль, початок сезону на сватання та весілля, які закінчувались за два тижні до Пилипівського посту. Це вже потім під впливом християнства воно оформилося у те, що дівчата, котрі бажали взяти шлюб саме цього року, мали побувати на святі Покрови у церкві і помолитися: «Свята Покрівонько, покрий мені голівоньку», «Мати-Покрівонько, покрий Матір сиру Землю і мене молоду», «Свята мати, Покровонько, накрий мою головоньку, хоч ганчіркою, аби не зостатися дівкою».

Учень.

   Існувала навіть прикмета: якщо на Покрову сніг — буде багато весіль. Сніг дає привід порівнювати сніговий покрів з весільним покривалом, а оскільки в цей час свідомо призначене і свято Пресвятої Богородиці, то ці порівняння розповсюджуються і на неї.

Учень.

    У багатьох народів, зокрема і у слов'ян, покривало (фата) вважалося дуже важливою весільною оздобою, взагалі слугувало ознакою заміжжя. За описами арабського письменника XII ст. говориться, що якщо комусь подобалась дівчина, то він накидав їй на голову покривало і вона мусила стати його дружиною (точніше, мабуть, це була пропозиція до шлюбу). Та і зараз ми знаємо, що весільна фата ще широко представлена у весільному обряді.

   Як відомо, після одруження дівчина була вже молодицею і мала покривати голову наміткою чи хусткою. Намітка — це стародавнє вбрання заміжніх жінок, яке зав'язували навколо голови. Вже після по сватання дівчині-нареченій покривали голову хусткою. Для дівчат Покрова — найбільше свято: у молоді починався сезон вечорниць, а у господарів — період весіль, і юнаки залюбки брали участь у весільних обрядодійствах.