"Подвиг під Крутами"

Учень .

    20 січня 1918 року на перегонах Бахмач-Ніжин (під Крутами) останній резерв УНР – Допоміжний курінь студентів Січових Стрільців, стає до бою. 300 юнаків під орудою сотника Омельченка. По три набої на душу. Проти 5000 муравйовських залізяк.

Учень.

      Крути – залізнична станція між Бахмачем і Ніжином біля якої 17 (30). 01.1918 р. (на думку деяких дослідників – 16 (29).01.1918 р. відбувся бій сотні Першої військової школи ім. Б.Хмельницького та сотні Помічного студентського куреня проти більшовицьких військ під командуванням П.Єгорова, що наступали на Київ. У кінці грудня 1917 р. уряд радянської Росії  розпочав відкриту агресію проти Української Народної Республіки. У січні 1918 р., три більшовицькі армії  групи під загальним командуванням  М.Муравйова виступили на Київ. Водночас на українсько-більшовицький фронт  у район Бахмача виїхав Помічний студентський курінь на чолі із сотником Омельченком, сформований зі студентів-добровольців Українського народного університету ім. св. Володимира, учнів старших класів Кирило - Мефодіївської гімназії . 29.01.1918 р. бійці Студентського куреня, учні військової  школи  й невеликий відділ Вільного козацтва (усього близько 300 осіб) зайняли оборону обабіч залізничного полотна  поблизу  станції Крути (у напрямку до станції Пліски). Уранці 17 (30). 01. 1918 р.  більшовицькі війська  (5 тис. осіб), які складалися з петроградських і московських червоногвардійців та матросів Балтійського флоту, розпочали наступ.

Учень.

     Хто вони, ці юнаки, 300 безвусих студентів Українського народного університету? Чому саме вони опинилися там?

На вас, завзяті юнаки,

Що возлюбили

Україну, Кладу я

Кращії гадки, Мою

сподіванку єдину…

Учень.

    1918 рік, 1 січня. До Брест-Литовська прибула українська делегація, яку очолював Всеволод  Голубович. Перше засідання конференції за участю українських делегатів відбулося 6 січня. Тут українці заявили, що вони братимуть участь у переговорах, якщо до України буде приєднано Холмщину й Підляшшя, а у Східній  Галичині, Буковині й Закарпатті проведено плебісцит. Питання про визнання України як самостійної держави стало предметом дискусії 10 січня. Троцький, який очолював делегацію петроградського уряду, запевнив  конференцію, що «не бачить жодної перешкоди для участі української делегації в мирних переговорах», що вона виступає  «як російська делегація». А в цей час більшовицькі війська вже захопили велику частину Лівобережжя й почали оточувати Київ, а  в самому місті більшовики готували повстання проти українського уряду. Вибухнуло воно 28 січня.

Учень.

Ще юнаки, ще майже діти,

А навкруги і смерть, і кров.

На порох стерти, перебити! –

Іде на Київ Муравйов.

Полків його не зупинити,

Та рано тішитесь кати:

Коли стають до зброї діти,

Народ цей – не перемогти.

Учень.

     Український уряд , який до цього не звертав належної уваги на розбудову дисциплінованої  військової сили, опинився у скрутному становищі . Справу ускладнювало також те, що українізовані полки втомилися воювати, а крім того вони були деморалізованими через те, що потрапили під вплив більшовицької агітації.

   Єдиною активною силою ще залишалась студентська молодь.

Учень.

     … Повезли їх у холодних вагонах на станцію Крути. Після прибуття ще довго йшли пішки в лютий мороз. Нарешті пролунала команда ставати табором, братися за шанцевий інструмент і якомога надійніше закопуватися в землю. У вечері, коли хлопці, обливаючись липким потом, довбали залізну землю, кінна розвідка сповістила, що наступає ворожа сила, удесятеро чисельніша за нашу. Отже,бій почався вранці, і зелене наше військо, яке цілу ніч мерзло в земляних окопах, почало боронити рідну землю. Вітер пробивав до кісток, а голі руки прикипали до металу.

Учень.

  А на сході червонівся пружечок неба. Згодом на горизонті з’явилися постаті вершників. Це були червоні козаки. Вони перебігали з однієї місцини в іншу, власне, й не перебігали, а мовби перекочовували ся темними клубками над імлистою рівниною  з кривавими відбитками сонця. І здавалося б, яка може бути загроза  в   цих іграшкових постатях? А вони перебігали  й  перебігали, мовби випробовуючи чи міцні нерви в юнаків. І чиїсь нерви таки не витримували – лунали постріли. У відповідь густий шквал ворожих пострілів.

Учень.

      Постріли лунали від берега до берега лунко репалася крига, і вбиті юнаки падали один за одним  у білий сніг, який ставав вже не білим, а червоним і танув  від гарячої юнацької крові. Так тривало годину, а може і дві. Потім в атаку пішла муравйовська піхота. Лунали постріли. Передні більшовики падали , хто долілиць, хто набік, хто навзнак; хто відразу випускав зброю, а хто затискував у руці й падав разом з нею. А задні сп’янілі від запаху пороху й крові, втоптували в землю тіла своїх товаришів і бігли вперед.

Учень.                                                                                                                                           

    Та раптом із шанців почувся розкотистий стукіт максима. І більшовики кинулися в розтіч.

    Ще мить і перемога. Та саме цієї миті хтось закричав : «Зрада! Хлопці, потяг відходить! Старшина кидає нас!» І хлопці, повернувшись спинами до ворога, щодуху побігли наздоганяти потяг із старшиною. А червоні козаки перелітали через шанці, наздоганяли чорно шинельних юнаків, стинали їм голови, рубали руки тим, хто здавався на ласку переможців. Не милували нікого рубали всіх поспіль, наче опудала на плацу…

Учень.

Юначе, гартуй свою волю,

Як прийде година й тобі,

Коли Бог покличе й

Вкраїна Закрити

крутянський рубіж.

Учень.

   Протягом п’яти годин українські підрозділи стримували атаки ворога. Проте незабаром, скориставшись кількаразовою  перевагою в чисельності, наступаючі зім’яли оборону й почали оточувати українські частини . Розуміючи безвихідність свого становища  та не бажаючи здаватися у полон ворогові, бійці Студентського куреня пішли в багнетну атаку й були майже всі знищені. 27 студентів і гімназистів ( серед них – М. Божко-Божинський, М. Лизогуб, О. Попович, В. Шульгін, П.Кольченко, М.Галькевич та ін.) були захоплені в полон. Перед стратою гімназист  Г. Піпський  почав співати гімн «Ще не вмерла Україна…», який підхопили всі засуджені на смерть.

Учень.

   Після розстрілу більшовики не дозволили місцевим селянам поховати тіла загиблих. Декілька бійців яким вдалося розібрати залізничну колію і все-таки на кілька днів затримали наступ червоної гвардії.

Учень.

     Існувало багато версій, чому сталися трагічні події під Крутами. У загибелі студентів звинувачували керівництво українських збройних сил, яке кинуло їх напризволяще перед загрозою сильного і небезпечного ворога. Останні розвідки доводять, що командування армії УНР розуміло стратегічну важливість оборони бахмацького напряму. Туди передбачалося відправити частину Гайдамацького кошу Слобідської України на чолі з Симоном Петлюрою, але ці плани зазнали краху через січневі події у Києві.

Учень.

     Трагічна загибель студентського куреня під Крутами стала символом патріотизму і жертовності у боротьбі за незалежну Україну. Вже в березні 1918 року, після підписання більшовиками Брестської мирної угоди і з поверненням уряду УНР до Києва, за рішенням Центральної Ради від 19 березня 1918 року було вирішено урочисто перепоховати полеглих студентів на Аскольдовій могилі у Києві. Тіла 27 вояків-студентів було перевезено до Києва, де відбулася громадська жалоба і поховання. На церемонії виступив Михайло Грушевський, який назвав цей вчинок київської молоді героїчним. Протягом десятиліть існували різні суперечливі трактування перебігу подій і кількості загиблих — від декількох до декількох сотень. Наприклад Павло Тичина присвятив свій вірш «Пам'яті тридцяти», хоча до нашого часу збереглися тільки імена тих, хто був похований на Аскольдовій могили.

Учитель

     16 січня 2007 р.  В. Ющенко підписав указ про вшанування загиблих під Крутами . Відповідно до повідомлення прес-служби президента, даний указ ставить за обов'язок Кабінету міністрів забезпечити організацію експозицій і виставок, присвячених подвигу, проведення тематичних вечорів, конференцій, інших виховних заходів у вищих навчальних закладах, а також уроків патріотизму в школах. За даними прес-служби, Київська міська й Чернігівська обласна державна адміністрації повинні організувати впорядкування пам'ятних місць, покладання квітів до могил і пам'ятників. Крім того, Державний комітет з телебаченню й радіомовленню України буде організовувати цикли тематичних радіо - і телепередач, виступу в ЗМІ відомих учених, політичних і суспільних діячів.29 січня в Україні відзначають День пам'яті героїв Крут. В 1918 році під Крутами (Чернігівська область) відбулася битва між переважаючими під силу загонами більшовиків і 300 київськими студентами, гімназистами й курсантами, що встали на захист Української Народної Республіки. Останки загиблих перепоховали на Аскольдовій могилі в Києві.

Учень.

     Довгий час історія подій під Крутами залишалася поза увагою офіційної історіографії СРСР і обростала міфами і вигадками з обох сторін. Починаючи від твердження Муравйова, що він два дні відважно бився під Крутами проти відбірних військ УНР під проводом Петлюри, до збільшення кількості загиблих до 500 чоловік (або навіть до тисячі в деяких українських емігрантських колах). Насправді Муравйову знадобилося два дні, щоби відремонтувати залізницю і зорганізувати свої сили. Щодо точної кількості загиблих, то офіційного підтвердження їх кількості ще й досі немає — за свідченням учасників подій ймовірно вбито було близько 250—300 осіб з українського боку, але відомі імена тільки тих, що потрапили в полон і були поховані на Аскольдовій могилі в Києві.

Учень.

                                                    «Пам'яті тридцяти»

На Аскольдовій могилі

Поховали їх —

Тридцять учнів-українців,

Славних молодих...

На Аскольдовій могилі

Український цвіт! —

По кривавій по дорозі

Нам іти у світ.

На кого посміла знятись

Зрадника рука?

Квітне сонце, — грає вітер

І Дніпро - ріка... На кого завзявся Каїн?

Боже, покарай!

Понад все вони любили

Свій коханий край.

Вмерли в Новім Заповіті

З славою святих.

На Аскольдовій Могилі

Поховали їх.

                                                              Павло Тичина, 1918 рік

Вчитель.

     В радянські часи полеглі в Крутах кваліфікувалися як зрадники чи просто замовчувалися. Студентські могили з Аскольдової гори забрали і спочатку розбили на тому місці парк. Пізніше, після Другої Світової Війни тут поховали радянських воїнів, полеглих при визволенні Києва. З часу подій вперше про увічнення пам'яті студентів згадали в 1990-х рр., коли Народний Рух України встановив тут дерев'яний хрест.

     Від того часу були плани звести більший, постійний монумент у самих Крутах. Тільки 2000 року архітектор Володимир Павленко серйозно почав займатися проектуванням пам'ятника. 2006 року Меморіал пам'яті героїв Крут на залізничній станції Крути нарешті відкрили за участі Президента Віктора Ющенка. Автор меморіалу, Анатолій Гайдамака, представив пам'ятник як насипаний пагорб заввишки 7 метрів, на якому встановлено 10-метрову червону колону. Червона колона мала нагадувати про подібні колони Київського Університету, звідки були більшість студентів під Крутами. Біля підніжжя пагорба побудована капличка, а поруч із пам'ятником викопане озеро у формі хреста. Президент України Віктор Ющенко також звернувся до Київського міського голови та депутатів Київради з ініціативою увіковічнити пам'ять героїв Крут у назвах проспектів, площ, вулиць, парків, скверів, станцій Київського метрополітену.свычка,