«Хліб – усьому голова».

МЕТА:  познайомити з історією виникнення хліба, звичаями та традиціями народу щодо хліба; 
збагачувати знання учнів про професії людей хліборобської праці; 
виховувати шану до хліба, повагу до праці людей, пов'язаних з виробництвом хліба.

                              Хід  виховної години.

На  дошці слова з усної народної творчості: Перед початком свята звучить українська народна пісня про хліб.

«На рушник розшитий Хліб кладемо с сіллю, Щоб легкі дороги  Славили країну»

1. Учитель. Любі мої друзі! Відгадайте загадку, а відгадкою буде те, про що ми будемо сьогодні говорити. В землю кидалось, На повітрі тулялось, В печі гартувалось, Запахом своїм усіх привертало. (Хліб) - А що таке хліб на вашу думку? Хліб - це наша щоденна їжа. Це найдавніша і найпотрібніша їжа. Нашу Вітчизну Україну - з давніх-давен називали хлібним краєм, бо люди, що жили тут, - українці-хлібороби, були великими працелюбами, вміли гарно обробляти землю і вирощували на ній хороші врожаї. • Для нашого народу хліб був не просто стравою - це була основа основ життя і найдорожча святиня. Хліб у кожній родині - найперший годувальник, батько, всьому голова і розпорядник. Де є хліб і вода - там голоду нема; коли є хліба край, то і під вербою рай. А як хліба ні куска, то і в палаці тоска, і бесіда суха. Без перебільшення можна сказати: без хліба немає життя. Недарма у слів «жито» і «життя» один корінь. - А чи знаєте ви, звідки до нас прийшов хліб?

Здається, що він був завжди. Але це не так. Учені вважають, що у далеку-далеку давнину люди споживали зерна дикорослих рослин, коли їм не щастило на полюванні . Згодом зерна почали розмочувати у воді, роздрібнювати на кшеиі. Минуло ще багато-багато років, і люди навчилися випікати на розжарених каменях прісні коржі. Це був, власне, і перший хліб.

 Порівняно із пшеницею жито прийшло до людей набагато пізніше. Вчені доводять, що першими його почали сіяти племена, які жили на території сучасної України. І за досить короткий час воно стало тут головним хлібом. Причина цього: в холодні зими пшениця вимерзала, а жито не боялося морозів. Можливо, ще в ті часи народилися відомі нам усім приказки: «Жито годує всіх, а пшениця на вибір», «Не вважай на врожай, а жито сій». Батьківщиною цього злака, як вважають, є гірські райони Північної Африки й Західної Азії. Серед 13 видів лише один культурний, решта – дикі.

(Звучить пісня «Сіяв батько жито», муз. І.Карабиця, сл.. В.Крищенка»)

На Полтавщині існував такий звичай. Весною господар на ситих конях з хлібом-сіллю під’їжджав до поля. Він піднімав хліб до сонця і казав: -Благослови, Боже, щоб родило всюди! (тричі кланяється на схід сонця і на всі чотири сторони світу, кладе хлібину серед поля і береться до зерна)

В добрий час, Як у людей, так і в нас! Хто перший почав, Щоб у мене позичав! (Розсіває зерно)

Землю я благословляю На багатий урожай, Хай достатком розквітає Степовий наш рідний край.

2. Діти, а які ви знаєте прислів’я, приказки про хліб?

-«Хліб – усьому голова». - «Посієш вчасно – збереш рясно». - «Багато снігу – багато хліба». - «Як у травні дощ надворі, то восени хліб у коморі» «Земля-трудівниця аж парує, та людям хліб готує» -«Хто про землю дбає тому вона повертає»

3. Читання казки учнем, який добре читає. В одному селі трапилась дуже цікава історія. Давайте подивимось її. 

4 Загадки про професії хліборобів.

То як приходить до нас хліб? - Діти, а чи любити ви відгадувати загадки? А чи знаєте ви загадки про хліб? Загадайте один одному. 1. У пору літню в час осінній, навесні в гарячий час, косять, жнуть вони і сіють, орють лан у котрий раз. (Хлібороби)

2. Щоб город перекопати, що беруть до рук? (лопату)

3.Потім з рук у м’яку грядку Висівають що? (зернятко)  Щоб зернятко ожило Треба сонце і (тепло)

3. Зуби має, а їсти не просить. (Борона)

4. Ходить полем з краю в край, Ріже чорний коровай. (Трактор)

5. Відгадай загадочку, кину її в грядочку, Нехай моя загадочка лежить до весни. (Озимина)

6. Не чоловік, не звір, а має вуса. (Овес, колос)

7. Крилами махає, а не літає. (Млин-вітряк)

( Перегляд відеоролика  Професії хліборобські)

  Казали: - Без хліба - суха бесіда. Рибка без хліба - бридка -

 З хлібом приходили сусіди і родичі вітати з новонародженим. Хлібом і сіллю зустрічали і проводжали гостей. Житнім зерном обсипали молодих, які їхали до шлюбу, казали: «Сип жито, щоб довго в парі жити, і не сип пшеницю, бо буде вдовиця» Хліб шанували і берегли. Впаде окраєць на землю - підбери, поцілуй, значившись, обтруси і з*їж. Так слід було чинити за народним етикетом. Крихти не викидали, а, зібравши рукою, з*їдали. Хліб у народних уявленнях здавна став символом добробуту, гостинності, щедрості, увійшов у духовний світ людини, як кайкраща цінність.  Як правило, хліб пекли раз на тиждень. Вважалося, що це не можна було робити проти великих свят, а також напередодні п’ятниці й неділі. Більше, як на тиждень «заводити» хліб не годилося, інакше до хати могли завітати старці-злидні. Турбота про випічку хліба лежала на господині. У день, коли спеціально для хлібів розпалювали піч, вона трималася сурова і зосереджено, від неї не чули жартів. Ще б пак! Адже якість хліба - це жіноча честь і авторитет. ї не хотілося почути господині таке, якщо не видався хліб: «Ох, і спекла наша Луця, що не їсть і цюця.

До борщу пекли пампушки. Балабушками називали невеликі хлібини, які готували із залишків тіста. Коли не вистачало хліба до наступної випічки, з прісного тіста готували коржі. Тісто розкатували і підсмажували, потім складали у макітри і запікали у печі. Ці «плесанки», «дужики», «пундики» вживали і старі, й малі. На Полтавщині пекли «гречаники», на Поділлі – «матротенники», на Закарпатті з кукурудзяного борошна пекли «пугачі», «перевертеники», «ріп’яники». Запорізькі козаки пекли в дорозі «загреби» - коржі, які загрібали попелом і гарячим жаром.

Вчитель.

- А які звичаї, пов’язані з хлібом, знаєте ви?

Учень.

Вірили, що хліб на рушнику має магічну властивість дарувати благополуччя, щасливе майбутнє. А спробуй було поклади хліб на столі сподом доверху. Батьки карали за це.

Учень. Навесні дівчата і хлопці у численних веснянках, а діти в колективних іграх «накликали» родючість житнім нивам. А згодом дітям заборонялося стрибати і гойдатися на гойдалках, аж поки жито не заколоситься.

 ( Учні розказують вірші)

Засівна пісня

Сійся, родися,     Колосом розвийся,   Засівайся, ниво,  Людям на добро.  Проростай, зерно

Проростай, зерно Із землі,  Вже вернулися журавлі,  І над полечком - синя вись.

Проростай, зерно.  Не барись. Знову зеленню  Вкрий лани,  Мідним колосом Задзвени.

Проростай, зерно, Виростай  На багатий наш урожай.

Рідне поле

Добрий ранок, рідне поле! Любе поле, добрий день. Не наслухаюсь ніколи  Гомінких твоїх пісень.

Ведучий.

- Люди яких професій допомагають хлібові прийти до нашого столу. - Де випікають хліб?

8.ХЛІБОРОБИ

- Не кидайсь хлібом, він святий! – В суворості ласкавій,  Малечі кучерявій.

- Не кидайсь хлібом, то ж бо гріх! – Іще до немовляти,  Щасливий стримуючи сміх,

Бувало каже мати.  Бо красен труд, хоч рясен піт,  Бо жита дух медовий  Життя несе у людський світ

І людські ріднить мови. Хто зерно сіє золоте  В землі палку невтому,

Той сам пшеницею зросте  На полі вселюдському.

9. Перегляд мультфільма « Три кошеня. Як приходить  хліб до людей»