Мій біль -Афганістан
15 лютого з року в рік схиляються знамена над полеглими в Афганістані. У цей день 30 років тому, коли останній солдат залишив багатостраждальну афганську землю, закінчилась жорстока десятилітня війна, або, як офіційно її називали, військово-політична спецоперація. Це день пам’яті тих бійців, які виконували свій інтернаціональний обов’язок, воювали та загинули на чужині.
Ця воєнна кампанія відійшла в історію з трагічними наслідками та великою кількістю жертв. Не обминула війна й Богодухівщину.
З метою розширення знань учнів про події афганської війни 1979—1989 років, виховання поваги до воїнів-інтернаціоналістів та пам’яті загиблих героїв присвячених 30-й річниці з дня виведення військ з Афганістану і в школі пройшла зустріч учнів з учасниками бойових дій в демократичній республіці Афганістан Скибою Анатолієм Федоровичем та Богданом Володимиром Миколайовичем, присвячену 30-річчю виведення війск.
Минають дні, ідуть роки,
Життя листки перегортає,
А біль Афгану – навіки,
В душі чомусь не замовкає.
Цей біль утрат ніколи не згасити,
Не знищить спогадів минулих тлінь,
Та подвиг Ваш до віку буде жити,
У пам’яті прийдешніх поколінь.
Під час зустрічі всі присутні подякували за значний вклад у забезпечення миру та добросусідських відносин між країнами світу, за те, що Ви виявили найкращі професійні та людські якості: вірність присязі і мужність, доблесть і стійкість, саможертовність та готовність завжди прийти на допомогу. Глибока вдячність вам за це. Ви є гідним прикладом для підростаючого покоління.
Побажали міцного здоров’я, гарного настрою, щирого людського щастя, родинного затишку і тепла, добробуту і достатку, успіхів і наснаги в труді і особистому житті.
Бої закінчуються, а історія вічна. Пішла в історію й афганська війна. Але в пам’яті людській їй ще жити довго, тому що її історія написана кров’ю солдатів і сльозами матерів. Покоління, обпалене її вогнем, як ніхто засвоїло військові та моральні уроки тієї ніким і нікому неоголошеної, героїчної й трагічної афганської війни.