"Ви пам’ятаєте ці дні? Я — ні, тому що народився в ...".

Сценарій  до Дня Перемоги 9 Травня

 (Звучить  тиха музика )

(На зміну тихій музиці приходять звуки війни (сирена, кулеметні черги, зриви, вибухи)

Ведучий: Не коріте моє покоління.

Це — рядів ваших міць і коріння.

І за моду його не судіть,

З чистим серцем ви підійдіть.

Справа зовсім не втім, як танцюєм.

Справа в тім, як живем і працюєм,

Як в болоті бредем по коліна.

Це — також молоде покоління.

Ведуча : Правда ваша — війна від нас далі,

  А у вас — ордени і медалі.

   І на подвиг за першим велінням 

   Грудьми стане моє покоління.

   Попереду нагороди, і звання,

   Ми, старший товаришу, з вами.

   Якщо треба — застигнем в граніті.

  Покоління моє не коріте.

Ведучий : Ви пам’ятаєте ці дні? Я — ні, тому що народився в 2007 році.

Моя провина — і не більше, і не менше:

 Я — відголосок рваної струни.

 Сьогодні я молюсь за всіх загиблих

 За тих, хто вижив,

 Від імені непам’ятаючих війни.

Ведуча : Я народилась  через 60 років після Перемоги. Я війни не знаю. Час віддаляє від нас ті трагічні події, коли життя і смерть кожен день, кожен час, кожну секунду були поряд. Війна поступово відходить у минуле і стає сторінкою у підручнику історії, у спогадах ветеранів, мого діда і моєї прабабусі.

Ведучий : Починаємо найсвятішу тему,

Вибираємо найщиріші слова,

Скільки світла в імені твоєму,

Скільки в ньому доблесті й тепла.

Ведуча : Перемога! Ясна Перемога...

Свято Миру, Свободи, Весни...

Ми доземно вклоняємось нині

Всім героям, звитяжцям війни!

 Ведуча :   Урочистий мітинг, присвячений 74-ій річниці визволення України від фашистських загарбників, оголошено відкритим.

/звучить ГІМН УКРАЇНИ /

Слово  для  привітання  надається 

1.   __________________________________________________________

2.  _________________________________________________________

3.__________________________________________________________

 (Виконують вальс під пісню А.Герман «Ніжність». Танець переривається

оповіщенням Левітана про війну. Пара завмирає і слухає.)

Дівчина: Першу дорослу сукню вдягнула, 

                  Перші високі підбори.

                  Так танцювати цей вальс я хотіла

                  Разом з тобою, герою.

Хлопець  Бал випускний закружляв нас з тобою,

                  Ось і зоря у вікно загляда.

Дівчина   Ні, не зоря це, це сяяння бою!

Хлопець  Це червень — 22, рік 41, війна!

Пісня «Вставай страна огромная»

Ведучий :  Так на початку 22- го червня 1941 року всі по справжньому збагнули значення чорного слова «Війна!»

Ведуча : В сорок першому пам’ятному році

Із гнізда фашистського Берліну

Всій землі, всім людям на біду

Ринулась фашистськая лавина.

Ведучий : На мирні оселі впали перші фашистські бомби. Чорні крила війни закрили голубе небо. Котилася війна рідною землею, залишаючи попелища, і кожен із солдат тільки і мріяв про найшвидшу Перемогу та повернення до дому.

Ведуча : Кров’ю і пожежами котилась війна по нашій рідній землі 1418 днів. Один день війни… Чого він коштував – знає тільки той, хто пережив його, хто переживає його знову і знову все своє життя.

Ведучий : У вогнище війни було втягнуто 67 держав, 80 % населення земної кулі. Друга Світова тривала довгих 6 років. У цій війні загинуло близько 60 млн осіб, не говорячи вже про поранених і тих, хто пропав безвісти. 

Ведуча : Лихо й страждання, які пережили люди, незмірні. Війна нагадує про себе тисячами обелісків і братських могил, могил невідомому солдату. Вони святиня нашої пам’яті. 

Ведучий. За Батьківщину у боях вмирали
Однаково — дорослі і малі…
За довгі роки ще не розшукали
Усіх могил солдатських на землі.

Ведуча. Розкидані вони у чистім полі,
Десь при дорозі, у розмай-траві…
Могил отих не обминай ніколи:
Поховані у них — для нас живі!

Ведучий. Там сплять навічно воїни-солдати,
Чиїсь батьки, чиїсь брати й сини,
Їм не судилось весен зустрічати,
Тих, що стрічаєш ти після війни.

Ведуча. Там сплять твої ровесники-орлята:
Тепер уже були б із них орли!
Схилися ж над могилами солдатів,
Що у боях за тебе полягли.

Списки.

Виходить Мати із і коною в руках та хлопчики зі свічками)

Мати   Я — мати, мати всіх дітей,

Що на фронтах воєнних полягли. 

Сьогодні я звертаюсь до людей,

Щоб мир у світі пильно берегли.

 Я — мати... Я крізь все пройшла:

 Крізь дим пожеж, утрат і сто смертей.

 Розтоптана і знищена була,

  Та через роки йду я до дітей.

В душі моїй горить пекельний біль.

За всіх, усіх, яких не повернуть.

І крик душі лунає звідусіль.

Вони до нас ніколи не прийдуть...

Та я не вірю в похоронки ті!

Живі вони, бо пам’ять ще жива!

Мої сини, соколики ясні...

А всюди квіти... квіти... і трава.

Я — мати! Я до вас іду,

Щоб захистити, відвернути зло.

Та відвести від всіх людей біду,

І щоб війни ніколи не було.

Тож встаньте всі і голови схиліть,

Згадайте тих, хто йшов через фронти.

І з вдячністю хвилину помовчіть,

Щоб пам’ять в нашім серці зберегти.

Хвилина мовчання.

Ведучий : Ми свято шануємо пам’ять усіх,

Хто власним життям нашу юність зберіг,

Хто впав за свободу у грізну годину,

За землю священну, за Україну!

Ведуча : Вони у бронзі й камені звелись,

Летять роки і хмари понад ними.

Все менше тих, хто бачив їх колись,

 Все менше тих, хто бачив їх живими.

Пісня «Плине кача» - покладання квітів до Братської могили.

Ведучий. Війна і мир, жіноче й чоловіче,

А треба – навпаки, бо не жінки розв’язують війну.

Немає у війни жіночого обличчя,

Війна вкрашає жінку в чорне й сивину. 

Ведучий. Так, не жіноча справа – воювати,

На слух різнити наших і чужих.

Дітей в бронежилети одягати,

Ділить тіла на мертвих і живих. 

Ведучий. Хіба жіноча справа – буть вдовою?

Дітей ховати, доглядать калік?

Або чекати, жити думкою одною:

Коли ж подзвонить син чи чоловік? 

Ведучий. А ті, жінки, що ждуть своїх з неволі,

-Надію мають, вогник ще не згас.

Як пережить страшне випробування долі?

Молились ви, і Бог почув все ж вас. 

Ведучий. Війна і жінка – речі несумісні,

Бо та, кого крилом ударила війна,

Не заспіває більше радісної пісні,

В душі. Її печаль, мов чорная стіна. 

Ведуча. Дорогі ветерани, вдови, діти війни! Від імені вдячних жителів нашого села, від імені усіх нащадків і тих, хто ще має народитися  прийміть квіти.(Вручення квітів та подарунків ветеранам)

Ведучий. Цей день у війну повертає…
І біль не стихає роками:
Ряди ветеранів стинає
А сам залишається з нами.

Ведуча. Вони відходять тихо, одиноко
За обрій, в невідому далину.
Приймає їх земля у вічний спокій.
Не так, як в юності в лиху війну.

Ведучий. Відходять мовчки із рідкого строю
І їх відхід ніхто не відверне
Життя лишають , взявши біль з собою,
В надії, що війна нас обмине.

Ведуча. Двадцять чотири роки Незалежності Україна, на щастя, не знала війни. Наш народ пишався тим, що у складні дев’яності Україні вдалося зберегти мир. Але війна не обійшла нашу державу тепер. Ще рік тому ми з вами не знали дуже багатьох слів, пов’язаних з війною, тепер же мирне небо  опалене полум’ям війни.

Ведучий. В результаті бойових дій за даними ООН загинули понад 10 220 українців. Серед них – 2335 українських військовослужбовців (включаючи трьох жінок). З початку війни на сході України загинули також 137 дітей: 90 хлопчиків та 47 дівчат.

Учень.В грізні роки наші мужні діди 
Кров на війні проливали 
Щоб більше ніколи ворожі сліди 
Землю мою не топтали .

Учень.Любі дорослі, ми просимо вас, 
Проти війни об’єднайтесь 
Проти насилля, жорстокості й зла 
Дружно пліч-о-пліч ставайте! 

Учень.Тата й матусі, бабусі й діди 
Нас від біди захищайте 
І на роки, на віки, назавжди 
Мир на землі зберігайте. 

Учень.Нині говоримо ми на весь світ:

Досить вже кров проливати.

Як Катя Могова і Саманта Сміт

Ми будемо мир вимагати!

Учень.Ми не бажаєм, щоб нові фашисти

Мирних людей убивали.

Щоб Україна – Вітчизна моя

В воєнних загравах палала

Учень.Хай Україна прекрасна моя

Мирно і гідно квітує.

І хай довіку на рідній землі

Радість і спокій панують

Учень. Вітаємо зі святом всіх вас щиро!

Живіть здорові в щасті і в теплі!

Бажаєм всім любові, щастя, миру

На нашій рідній і святій землі!

Учень. Хай пісня лине в синь небес крилато,

У мирне небо хай зліта салют!

День Перемоги – це найкраще свято!

І на землі хай в мирі всі живуть!

Учень. Життя торжествує в новім поколінні,

Та болі минулі – довіку нетлінні.

З граніту волає грізно і люто:

«Ніхто не забутий, ніщо не забуто!»

Ведуча. Не ділімо країну єдину

Ні на Захід, на Південь, на Схід.

Поцінуємо кожну людину,

Що лишає гартований слід.

Ведучий. Подивімось на Київ, Карпати

І на сяйво медове меж гір,

Де, усипане снігом лапатим,

Зачудовано спить Синевир.

Ведуча. Бережімо країну єдину,

Не ділімо, не рвем, не псуєм.

Ведучий. Піднімаємо Матір єдину.

Ми заради цього живем!(Ведучі разом)

Пісня «Перемога»(Б.Малик)

Гімн України.

Ведучий Слово надається сільському голові .